Дослідники з Google, Нью-Йоркського університету, ETH Zurich та Стенфорда представляють теоретичну основу для формалізації того, як великі мовні моделі виконують складні, ітеративні міркування. Фреймворк характеризує «оракули» та алгоритми міркування, доводячи, що розгалужені та генетичні алгоритми можуть досягати оптимальних ймовірностей успіху для моделей, де точність оракула може знижуватися зі збільшенням розміру контексту, і пояснює такі явища, як «передумування».