Це дослідження вивчає здатність ШІ інтерпретувати та осмислювати архітектурну спадщину, зокрема іранські голуб'ятні, використовуючи типологічне та матеріальне осмислення. Воно демонструє, як ШІ може сприяти розумінню та збереженню культурних артефактів шляхом перетворення складних архітектурних даних у обчислювані форми.